Інтродукцію рослин розглянуто як цілеспрямований процес залучення нових культигенів і природних видів з метою збагачення рослинних ресурсів з подвійним кінцевим результатом - окультуренням і натуралізацією. На прикладі декількох ботанічних садів України підтверджений постулат інтродукції як процесу, що закінчується натуралізацією. Для будь-якого чужорідного виду необхідний певний час для адаптації до місцевих умов і надбання критичного обсягу гено- і фенотипічної мінливості, формування адаптаційних властивостей, що забезпечують його подальше спонтанне розповсюдження ("ecological long-term effects of cultigens", "lag-phase"). Запропоновано створити у складі Ради ботанічних садів та дендропарків України комісію з фітоінвазій з методичними та інформаційними функціями.

Наведено підсумки 7-річних робіт з формування колекції видів трав'янистих і деревних рослин природної флори Удмуртії та інших регіонів Росії, створення експозицій з них. Висвітлено результати мікроклонального розмноження рідкісних видів рослин. Відзначено, що протягом цих років у Ботанічному саду колекція видів природної флори поповнилася і на сьогодні складає 521 вид.

Представлено краткое ботаническое обоснование 89 фитосозологически ценных участков, перспективных для включения в природно-заповедный фонд Донецкой обл., что увеличит общую площадь охраняемых территорий более чем на 20 тис. га. Указаны характерные для них типы растительности, а также наиболее научно ценные виды растений, популяции которых находятся на этих участках.

Исследована типологическая структура флороэкотопологических комплексов пастбищных экосистем юго-востока Украины. Выявлено, что в флорокомплексах преобладают аэропедофитные (от 56 до 91 %) (наименьшее количество характерно для экосистем засоленных (53 %) и болотных (56 %) лугов, а также песчаных степей (60 %) безрозеточные (53 - 60 %) стрежнекорневые (49 - 66 %) (наименьшее количество характерно для настоящих (34 %) и болотных (19 %) лугов), корневищные (60 - 80 %) травянистые многолетники (46 - 83 %) (наименьшее количество отмечено в флорокомплексе экосистемы песчаных степей - 46 % - при увеличении количества мало- и однолетников до 46 %). За биологическими типами Раункиера преобладают гемикриптофиты (44 - 50 %), кроме луговых пастбищных экосистем, где существенно представлены геофиты. Количество синантропных видов, как показатель трансформированности экосистем, колеблется в пределах от 6 - 9 % в флорокомплексах болотных и засоленных лугов до 30 - 32 % в флорокомплексах водораздельных и овражно-балочных степей на черноземах, остепненных лугов, что свидетельствует о существенном преобразовании последних.

Дослідження флори, що формується в межах стаціонару по вивченню різних систем землеробства, за допомогою традиційних методів аналізу і візуалізації даних методами багатовимірної статистики, свідчать про те, що видовий склад за 10 років не лише збільшився, але і змінився за складом. Встановлено, що відмінності, які відбулися у флорі в період з 2003 по 2012 рр., зумовлені в першу чергу формуванням спеціалізованих груп рослин у новоутворених в ході випробування ландшафтних систем екотопах.

Наведено відомості щодо нових видів для флори берегової зони Азовського моря і вперше виявлених місцезнаходжень 5 аборигенних видів судинних рослин. Надано інформацію про локалітети 10 малопоширених інвазійних видів.

Наведено результати морфометричного та структурно-функціонального дослідження річних пагонів Pulsatilla pratensis (L.) Mill. та Pulsatilla patens (L.) Mill. Показана динаміка ростових процесів у досліджуваних видів протягом періоду вегетації.

Исследованы особенности популяций Koeleria cristata (L.) Pers. в фитоценозах разнотравно-типчаково-ковыльной степи на смытых черноземах в условиях недостаточной антропогенной нагрузки. Параметры эколого-демографической структуры (возрастная, виталитетная, пространственная), плотность ценопопуляций K. cristata в фитоценозах на разных стадиях резерватогенной сукцессии имеют индикаторное значение. Они могут быть использованы как биоиндикаторы состояния фитоценозов различных стадий резерватогенной сукцессии степной растительности.

Виявлено, що з аборигенних для території України видів роду Artemisia 11 належать до євразійської групи ареалів, 6 - європейської та 2 - євразійсько-північноафриканської; встановлено, що 32 % цих видів мають на Лівобережжі України відрізок західної межі свого ареалу; 10 з 11 чужорідних видів іммігрували з різних регіонів Азії. Наведене підтверджує азійське розташування основних центрів походження видів роду. Ділянка ареалу роду, яка простягнена в Україні, характеризується нерівномірним розподіленням аборигенних видів: у лісовій зоні зростає 6 видів, лісостеповій - 15, степовій - 19, у Гірському Криму - 11, що збігається із сучасним еколого-географічним профілем роду. Занесення адвентивних видів відбувається рівномірно в усі зони.

Приведены результаты шестилетнего культивирования G. lutea. Показаны изменения вегетативных органов растения на ранних этапах онтоморфогенеза. На основании оригинальных исследований определены особенности культивирования G. lutea. Показана перспектива сохранения вида ex situ.

Проанализировано отношение луговых представителей флоры левобережной лесостепи Украины к экологическим факторам. Показано соотношение основных гигроморф, трофоморф, гелиоморф и климаморф на лугах отдельных типов (пойменные, суходольные и низинные) и в общем в исследованном регионе. Выявлены общие тенденции и специфические черты отдельных луговых фитоценозов.

У результаті багаторічних ботанічних обстежень у межах регіонального ландшафтного парку "Донецький кряж" і на ділянках, перспективних для розширення його території, виявлено 25 адвентивних видів деревно-кущових рослин. Встановлено, що за останні 8 років флора парку поповнилася 17 новими адвентивними видами деревно-кущових рослин. Виявлено, що більш ніж на 50 % досліджених територіях зустрічаються: Acer negundo, Padellus mahaleb, Robinia pseudoacacia. Найбільшу кількість адвентивних видів деревно-кущових рослин зафіксовано на території заказника загальнодержавного значення "Бердянський".

Розглянуто особливості структурно-функціональної організації багаторічних квітконосних пагонів монокарпіка Crambe koktebelica (Junge) N. Busch. Обгрунтовано підрозділення зони відновлення (інновативної зони) та зони збагачення (симультативної зони) на активну і потенційну або пасивну підзони. Додатково виділено прецелеративну зону, що формує зону кущіння з пізньолітніми чи осінніми пролептичними латеральними пагонами. Наведено альтернативні латинізовані назви структурно-функціональних зон.

Приведены данные обследования парковых насаждений промышленных городов юго-востока Украины. Определен видовой состав (186 видов и культиваров), возрастная структура и состояние древесных растений. Выявлена зависимость жизнеспособности деревьев разной интенсивности роста от их возраста.

Проведено аналіз морфологічної різноманітності листкових пластинок Populus nigra L. за умов двох типів промислових відвалів. В основу аналізу покладено представленість у вибірках листкових пластинок різних градацій відповідно значенню досліджуваних параметрів. За більшістю аналізованих параметрів відзначено збільшення морфологічної різноманітності листкових пластинок P. nigra у низці місцезростань: міський парк - породні відвали вугільних шахт - відвали розкривних порід. За несприятливих умов зростання має місце дестабілізація більшої частини морфологічних ознак листкової пластинки цього виду. Істотне зростання прояву різноманітності при переході від більш сприятливих умов зростання до менш сприятливих відзначено для числового індексу верхівки та коефіцієнта асиметрії форми верхівки листкової пластинки P. nigra. Ознака подовженості, числовий індекс основи, коефіцієнт асиметрії форми основи, ознака псевдосиметрії форми листкової пластинки в цілому характеризуються помірним зростанням прояву різноманітності за умов, що не відповідають оптимуму для цього виду. Незначне зростання прояву різноманітності під час переходу від більш сприятливих до менш сприятливих умов зростання виявлено для таких параметрів, як довжина та ступінь розрізаності краю листкової пластинки. Застосований метод аналізу морфологічної різноманітності листкових пластинок P. nigra може стати при аналогічному аналізі інших деревних рослин одним з методів біоіндикації та моніторингу стану навколишнього середовища.

Вивчено особливості морфоструктури і розташування кореневої системи у молодих (до 10 років) рослин P. sylvestris на крейдяних відвалах содового виробництва в Донбасі і на залізорудних відвалах Криворіжжя, а також P. pallasiana на цих відвалах. Показано, що у обох видів сосен на відвалах формується змішана коренева система зі слабко вираженим стрижневим коренем, з переважанням розгалужених поверхневих коренів. Основна маса коренів локалізована в 0 - 10 см шарі породи, що пройшла активну стадію фізико-хімічного вивітрювання. Деяка частина коренів проникає в більш глибокі горизонти породи, але більша частина їх не поширюється глибше 20 см.

Визначено діапазон мінливості кліматичних умов інтродукційного ареалу Platanus x acerifolia та з'ясовано, що для цього виду за умов південного сходу України критичним фактором є вплив негативних температур повітря в зимовий період. Розроблено шкалу інтегральної оцінки життєздатності молодих рослин P. x acerifolia в алейному насадженні м. Донецьк. Встановлено загальне підвищення кількості дерев із "відмінною" життєздатністю на 32,4 % за дворічний період дослідження.

Визначено цитогенетичні зміни у клітинах корінців проростків насіння з 7 насаджень сосни кримської (Pinus pallasiana D. Don), що знаходяться на територіях заповідника, ботанічного саду, промислових міст Донецького та Криворізького регіонів, залізорудного відвалу у степовій зоні України. Встановлено, що у порівнянні з контролем (природна популяція Криму), в інтерфазних клітинах насіння із степової зони зменшується площа ядра (в 2,0 - 54,5 разів) і значно збільшується кількість клітин з патологіями мітозу. У насіння техногенних екотопів у 1,8 - 4,0 рази зростає кількість клітин з мікроядрами. Однозначних змін у розмірі ядерець, їх кількості та ядерно-ядерцевому співвідношенні не встановлено. Запропоновано використовувати мікроядерний тест та рівень патологій мітозу у насіння P. pallasiana для оцінювання генотоксичності забруднювачів середовища.

Популяційно-генетичні дослідження грибів є одним з основних напрямків у сучасній мікології. Trichaptum abietinum (J. Dicks.) Ryvarden - космополіт, що відноситься до дереворуйнівних грибів, які переважно селяться на деревині хвойних порід. Дослідження зі структури популяцій T. abietinum на території України раніше не здійснювали. Проведений алозимний аналіз шести ферментних систем гриба T. abietinum дозволив установити наявність восьми ген-ферментних локусів. Локуси ферментних систем пероксидази, алкогольдегідрогенази, сорбітолдегідрогенази та кислої фосфатази візуалізуються двосмуговими патернами. Одержані дані дозволять надалі вивчати генетичну структуру й диференціацію природних популяцій T. abietinum на території України.

Проведено определение количественного содержания флавоноидов у видов рода Rhododendron L. в течение вегетационного периода. Установлена количественная зависимость содержания флавоноидов в зависимости от фазы онтогенеза. Динамика содержания флавоноидов рассмотрена как один из показателей оценки акклиматизационной способности рододенронов при интродукции.